Любов до мудрості

Любов до мудрості теж буває різноманітною… Дехто любить її за гроші, або в такий спосіб, за любов до філософіїї у який можна сподіватися на гроші… Дехто – просто її любовить, а дехто – любить її взагалі, чи лише в певному ракурсі, або ж у певній частині. Дехто сподівається через любов до неї полюбити себе, чи світ, виправдати те, що не має виправдання, чи виправити те, що недолуге за міркуванням люблячого, Обгрунтувати те, що ні на чому не грунтується, чи висловити те, чого не існує. А дехто – просто живе дихаючи її натхненням, захищає буття озброївшись нею, засіває дійсність, вдобрюючи зерно мрії добрим міркуванням. Він не любить філософію. Він бачить світ у її світлі. І кожному даватиметься співмірно вірі й зусиллям: Одні – збиратимуть результати своєї праці у горщики, інші – у келихи, дехто – у шафи, а дехто – в печери. А останні- не матимуть нічого. Лише довкола них буятимуть сади з плодами живильними і соковитими, смакуватиме якими кожен спраглий подорожній. Нічого, крім світла, яким поглинуться.