Тутанхамон. Метелик
Горкуша Оксана
Сонцеспалені
наче тіні
крила снів моїх
всі осінні
У душі вино,
як не встоюю
Все гірчить воно
Осінь-втомою
Мабуть вилилась
живокров за край
То не хміль надій
А безмежний жаль
Бо ж із келиху
з позолотою
Туга п’є вино
Я ж не всмоктую
Ні краплиночки
Ні росиночки
Зажило життя
Аж по віночки
Аж по вінця мої
позолочені
Тільки втомою
вуста змочені…..
Залишити відповідь