Тутанхамон. Поза смислами.
Горкуша Оксана
Читаю…
Спостерігаю за небом та знаками….
Одкровенні істини вичитуються в серцях. Якщо це неправда, я покараю своє непевне серце.
Чекаю… Небо наче море
І присмак туги на губах…
Бездонне… Знає, що ніколи
Не огорне його цей птах.
Вустами спрагу всю не спити,
Очам не вилити всю даль,
Вогню жаги не допалити,
Ріці не винести печаль…
Завжди чогось не охопити…
Завжди когось не долюбити…
Завжди про щось не досказати…
Від мене рамку б цю відняти!
Тоді б безоднею була –
безмежно вдаль плила й плила…
Син та чайка на морі
Залишити відповідь