К.філос.н. Горкуша Оксана Василівна. Виступ на 2 круглому столі із філософії релігії “Проблематико-методологічні розмежування філософії релігії та релігійної філософії”, що відбувся 24 червня 2010 року в Києві.
Коли ми розмірковуємо про співвідношення філософії релігії та релігійної філософії, на перший погляд нам видається, що відмінність між цими галузями гуманітарно-світоглядного запитування незначна. Іноді межа між ними практично стирається, особливо в міркуваннях філософів щодо світоглядних параметрів релігійної сфери. Водночас сама назва уже наштовхує нас на розмежування філософського розмірковування щодо релігії та філософського розмірковування в релігійному спрямуванні.
Тож спільним між цими галузями філософського осмислення релігійної тематики видається те, що обидві ці системи гуманітарно-світоглядного пізнання носять безумовно гіпотетичний та інтерпретаційний характер. В цьому аспекті ми можемо розрізнити ці галузі лише за ступенем щирості самого філософа, чи за мірою його критичного (або ж довірливого) підходу до власних пізнавальних зусиль та прагнень.
Однак, стосовно ж чого висуваються гіпотези? Бо ж якщо філософ релігії висуває гіпотези стосовно самої релігії та уже принесеного нею в дійсність, завдяки чому впадає в небезпеку сконструювати сам предмет дослідження із фрагментарності емпіричних даних згідно із визнаною ним аксіоматично-методологічною пропозицією певної наукової спільноти, то релігійний філософ висуває гіпотези навздогін або ж навперейми самим релігійним істинам, конкуруючи періодично (вишукано та невимушено, щиросердно та логічно переконливо й запально) із релігієтворцями згідно із визначеною ним аксіоматично-методологічною течією. Тож вони різняться у цьому аспекті й мірою суб’єктивності та способом встановлення верифікаційних процедур щодо підтвердження висунутих гіпотез.
Що ж до інтерпретативності, то філософ релігії вочевидь витлумачує світською мовою те, що ж на його думку (в діапазоні розуміння наукової спільноти до якої він належить) є релігія та спродуковані нею світоглядні горизонти та суспільні наслідки. Тож і самі позначники, як і позначуване ними виявляються виділеними з врахування наявності лише власне людських суб’єктів їх продукування й сприйняття. Релігійний же філософ, натомість, свідомо чи несвідомо враховує наявність того суб’єкта (абсолютного, трансцендентного, всевідаючого, первинного, вихідного, визначного, всеохопного), якому немає потреби нічого роз’яснювати та витлумачувати. Ці процедури мають сенс лише для того, хто не володіє повністю знанням, але прагне витлумачити перш за все собі та собі подібним частково й фрагментарно перекладене людською мовою виявлення істини. І він ретельно підшуковує слова для позначення істинних значень перед очима всевідаючого, хоча й мовчазного, суб’єкта, перебуваючи ніби на прилюдній сповіді. Бо ж хоча слова звернуті до дійсних співбесідників, їхній зміст спрямовується за контекстуальний горизонт.
Небезпека ж в розмиванні межі між філософією релігії та релігійною філософією, на мою думку, полягає найперше в шкоді для філософії релігії, адже саме остання може виявитися зайвою, бо ж її предмет та методи є значно обмеженішими, що зменшує можливість використання набутої цією галуззю інформації в інтерпретаційно-пропагандистських цілях.
Текст доповіді складено на основі розшифрованого аудіозапису виступу к.філос.н. Горкуші О.В. на другому круглому столі із філософії релігії, що відбувся 24 червня 2010 р. в Києві. Тож авторство висловлених думок та ідей повністю належить к.філос.н. Горкуші О.В. При використанні надрукованого тексту доповіді та висловлених тут думок та ідей обов,язковою є вказівка авторства та посилання на наш ресурс.
Переглянути список наукових публікацій
Інші наукові статті
Більше про автора
Залишити відповідь