Кварцовані нотатки ностальгій…
А юна паросль розриває небо.
Там, ген далеко, слід пір’ястих мрій –
Мовчи….
Рука зминає шмат земних утіх,
З-під пальців вислиза
гливкої глини
Знеодноріднена сльоза –
Спинись, а то вона поглине.
Про душу вже не скажеш – “тятива”,
І серце не спаплюжиш- “сонцеспило”.
Знадзбалансовані нанизую слова,-
Смакую споглядання стигло.
Інші поетичні публікації Горкуші Оксани
Попередній спалах
Наступний спалах
Залишити відповідь