Позначка: вірш

Під склепінням моїх  повік Навіть порух бездумний зник.

Якось у баби Небо грудасте Хату впіймало Й хотіло вкрасти,

Коли до келиху потрапить хміль початку Й віллється потайки в мої мізки Підтримають хисткі мої нотатки Колег та друзів відгуки

Особисте

пафосно-патріотичне

    Не знаю, що там твориться в інтернет мережі із повагою до авторського права… Не знаю, чи ще хоч хтось у добу бездумно-суцільного використання чийогось доробку на власниий безглуздорозсуд, здатен мізкувати власним знаряддям… бо якось воно мало би бути серед розумних людей не так, як ось. Людина мала би поважати своє власне право висловлювати…

загуба серед інформаційної доби

осінньо-меланхолійне

Солов’їна мрія – Україна! І вицьвохкує у грудях птах… Ти римуєшся завжди – руїна… Так цинічно – Пекло у мізках.

З найулюбленіших