Якось у баби
Небо грудасте
Хату впіймало
Й хотіло вкрасти,
Бо тая хата
Зірки ловила
Й ніч загортала,
Мов тії крила.
Бабина хата
Небо підперла,
Ночі подолом
Зоринки втерла,
Бо як по полю
Їм розсіватись –
Вітру-дражнилу
В квасолю гратись…
Бабина ж хата
Зірки підняла
Й у небо знову
Позавертала.
Поле турбується,
Небо хвилюється,
Зірчаним бризкотом
Нічка милується
Бабина хата
Не на припоні –
В небо поплила,
В нічки долоні…
Більше про автора
Інші поетичні тексти
Залишити відповідь