Зимність

Під склепінням моїх  повік

Навіть порух бездумний зник.

Під склепінням моїх повік

Зимним доторком скрижений сік –

тільки сніг…

І над думкою

Пломінь  слів

Тільки в певному напрямку снив,

Огортаючи до пуття

Її подивом забуття.

Через тиждень усе мине,

Під склепінням й вона засне.

Тільки зваженість міркувань,

Поміркованість слів та знань.

Та в підкрів’ї таки шумить

Стугонить, стобубнить, клекотить…

Може й вирветься – далебі…

Я впокою його у сні.

Під склепінням повік моїх

Спочива нерозораний сніг.

Інші поетичні публікації Горкуші Оксани

Попередній спалах

Наступний спалах